З метою поширення практики організації різних форм роботи з батьками дітей старшого дошкільного віку та виконання заходів обласної програми розвитку освіти «Новий освітній простір Харківщини» на 2014-2018 роки, відділ освіти, молоді та спорту Первомайської районної  державної адміністрації повідомляє,

що з 1 березня по 31 березня 2018року проводяться Інтернет-збори батьків майбутніх першокласників регіону.Інформаційно-технічний супровід зазначеного заходу забезпечує Комунальний вищий навчальний заклад «Харківська академія неперервної освіти», на сайті якого (http://edu-post-diploma.kharkov.ua) розміщено посилання на сторінку «Інтернет-збори батьків майбутніх першокласників».

Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися,  але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо."
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.
Патріотизм (грєц. patris — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

«Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції» (В.О. Сухомлинський)

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

— краєзнавство;

— ознайомлення з явищами суспільного життя;

— формування знань про історію держави, державні символи;

— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

— формування знань про людство.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20—30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.

Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.

Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих

До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.

Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

 

 

Стаття 55 Закону "Про освіту". Права та обов’язки батьків здобувачів освіти

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов’язки щодо освіти і розвитку дитини.

2. Батьки здобувачів освіти мають право:

захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;

звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;

обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;

брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти;

завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь у них дитини;

брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану;

отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності.

3. Батьки здобувачів освіти зобов’язані:

виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;

сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;

поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;

дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;

формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;

настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;

дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності).

4. Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають поважати право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних релігійних і філософських переконань, а суб’єкти освітньої діяльності мають враховувати відповідні переконання під час організації та реалізації освітнього процесу, що не повинно порушувати права, свободи та законні інтереси інших учасників освітнього процесу.

 

5. Інші права та обов’язки батьків здобувачів освіти можуть встановлюватися законодавством, установчими документами закладу освіти і договором про надання освітніх послуг (за наявності).

ЯКЩО ВИ ОБРАЛИ НАШ САДОЧОК

 

Прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснює керівник ДНЗ протягом календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, медичної довідки про стан здоров’я дитини, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження. Групи у дошкільному навчальному закладі комплектуються за віковими ознаками. За дитиною зберігається місце в дошкільному навчальному закладі державної та комунальної форм власності у разі її хвороби, карантину, санаторного лікування, на час відпустки батьків або осіб, які їх замінюють, а також у літній оздоровчий період (75 днів).

Відрахування дитини з дошкільного навчального закладу здійснюється:

• за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють;

• на підставі медичного висновку про стан здоров’я дитини, що виключає можливість її подальшого перебування у дошкільному навчальному закладі даного типу;

• у разі несплати без поважних причин батьками або особами, які їх замінюють, плати за харчування дитини протягом двох місяців.

Адміністрація дошкільного навчального закладу письмово повідомляє батьків або осіб, які їх замінюють, про відрахування дитини не менш як за 10 календарних днів.

ПРОСИМО ВАС ДОТРИМУВАТИСЯ ТАКИХ ПРАВИЛ:

1. Своєчасно приводити дитину до дошкільного закладу — до 6.30 та забирати до 17.00.

2. Якщо Ви привели дитину після 8.00, Вам слід дочекатися, коли діти вашої групи повернуться з ранкової гімнастики і передати дитину вихователю. Неприпустимо залишати дитину саму у приймальній кімнаті групи.

3. Приводити в ДНЗ здорову дитину, повідомляти вихователя про її самопочуття вдома.

4. Своєчасно повідомляти адміністрацію закладу про хворобу дитини та інші причини її відсутності в ДНЗ за телефонами: 4873877

5. Прийом дітей, які повернулися в дошкільний заклад після будь – якого перенесеного захворювання або тривалої (3 днів і більше) відсутності, дозволяється тільки за наявності довідки від дільничного лікаря або із стаціонару с вказаним діагнозом хвороби або причини відсутності..

6. Якщо під час ранкового прийому в ДНЗ у дитини виявлено ознаки хвороби, батьки зобов’язані звернутися до лікаря за консультацією або медичною допомогою.

7. Вносити встановлену плату за харчування дитини в дошкільному навчальному закладі

до 15 числа поточного місяця.

Пільгами користуються:

- сім’ї, в яких троє чи більше дітей;

- діти-сироти, або діти, які знаходяться під опікою;

- малозабезпечені сім’ї.

8.Батьки, або особи, що за їх дорученням приводять дитину в дошкільний заклад, мають передати дитину вихователю або тому працівникові ДНЗ, який приймає дітей в цей час.

9. Неприпустимо відправляти дитину в дошкільний заклад саму, без супроводу дорослого.

10. Увечері вихователь зобов’язаний передати дитину батькам або іншій особі, що прийшла за їх дорученням.Вам варто заздалегідь домовитися з вихователем щодо осіб, яким Ви доручаєте забрати дитину з дошкільного закладу. Таке доручення оформляється письмово.

11. Вихователь не має права віддавати дітей з дошкільного закладу неповнолітнім дітям, батькам у нетверезому стані.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Передусім, слід організувати життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите дитині процес звикання до садка.

2. Добре, коли зацікавите дитину ще до відвідування нею дитячого садка, викличете бажання йти туди. Для цього під час прогулянок із дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя у садочку.

3. Намагайтеся, щоб дитина зрозуміла, що необхідно відвідувати дитячий садок. Висловлювання типу «Ну, якщо не сподобається — не будеш ходити у дитячий садок» дають дитині шанс маніпулювати батьками. Найголовніше в цьому випадку — витримати характер і не піддаватися на провокацію.

4. Щоб полегшити звикання, познайомте малюка з майбутнім вихователем. Поговоріть із дитиною так, щоб вона зрозуміла, що вже підросла і ходитиме до садка, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними.

5. Спочатку, перший тиждень-два, не залишайте дитину в дитсадку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин. Домашній дитині зовсім не просто звикнути до суспільних вимог. Допоможіть їй.

6. Налагодьте ефективний зворотній зв’язок із вихователями: повідомте їм про характер дитини та як називають дитину вдома (Маринка, Маринонька).

7. Покладіть у кишеню малюка щось зі звичного йому середовища (наприклад, іграшку, з якою добре буде засинати).

8. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності (одягатися й роздягатися, охайно складати свій одяг, їсти, тримаючи ложку).

9. Майте терпіння під час оволодіння дітьми навичками одягання та роздягання; перетворювати таку «процедуру» на цікаву гру — це шлях до самостійності дитини.

10. Дуже важливо навчити дитину гратися, адже такий природний для неї тип діяльності дає можливість відволіктися від думки про батьків і формує в неї «ділову форму спілкування» з дорослими. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки та способи дії з нею (з чашки напувати ляльку чи ведмедика, у ліжечку лялька спатиме).

11. Не можна залякувати дитину садком — це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого середовища.

12. Привчайте дитину до спілкування з однолітками заздалегідь, виховуйте доброзичливе ставлення до них.

13. Необхідно розширювати коло близьких людей, які приводять дитину в дитячий садок: не лише мама, але й тато, сестра, дідусь, — це значно полегшить прощання.

14. Зачекайте з прийомом їжі вранці: дорога до дитячого садка, зарядка та ігри викличуть у дитини апетит і допоможуть уникнути примх із приводу вживання їжі в дитсадку.

15. Надавайте значну увагу розвитку мовлення, адже дитина зможе висловити власні бажання, повідомити про свої потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідати на запитання простим «так» чи «ні».

16. Щоб не сформувати у дитини поняття, що дитсадок є своєрідним покаранням для неї, бажано уникати:

• розповіді в присутності дитини про недоліки дитячого садка, без акценту на приємних моментах;

• спроби навіяти ще маленькій дитині, що ходити до дитсадка — обов’язок неприємний, але вона повинна, оскільки й дорослі ходять на роботу;

• обіцянки забрати додому раніше —як нагороди за добру поведінку (а чому б не забрати раніше тому, що хочеться побути разом із дитиною, якщо випала така нагода).

17. Прагніть оформити дитину в дошкільний заклад хоча б за два тижні до виходу матері на роботу, щоб можна було поступово збільшувати тривалість перебування дитини в дитячому садку.

МИ ПРАЦЮЄМО ДЛЯ ВАШИХ ДІТЕЙ !   ЧЕКАЄМО НА ВАС У НАШОМУ САДОЧКУ !

    Чи мають право неповнолітні особи забирати своїх братів і сестер                                                 з дошкільного навчального закладу?

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. №2947- ІІІ (із змінами, далі — (сімейний кодекс) батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 6 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ (із змінами, далі — Закон № 2402) встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до Закону № 2402.

У частині 3 статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628- ІІІ (із змінами, далі — Закон № 2628) зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

Згідно з частиною 2 статті ІІ Закону № 2628, дошкільний навчальний заклад створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання.

Тобто, вищезазначені норми встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, та дошкільного навчального закладу за навчання дітей, збереження їх життя та здоров’я тощо.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини І статті 6 Сімейного кодексу, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Частина 2 статті 6 Сімейного кодексу визначає, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV (із змінами, далі — Цивільний кодекс) фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років мають неповну цивільну дієздатність.

Умови набуття та надання повної цивільної дієздатності визначаються статтями 34 та 35 Цивільного кодексу.

3 огляду на це, забирати з дошкільного навчального закладу своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття.

Про дотримання порядку прийому дитини  до дошкільного навчального закладу

Міністерство звертає увагу на дотримання порядку прийому дитини до дошкільного навчального закладу.

Так, згідно ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність дошкільної освіти в державних і комунальних учбових закладах. Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 04.03.2004 р. N 5-рп/2004 доступність освіти, як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту і держава має створити можливості для реалізації цього права.

Відповідно до ст. 34 Закони України «Про освіту», прийом дітей в дошкільні навчальні заклади проводиться за бажанням батьків. Згідно ст. 36 «Про дошкільну освіту», батьки мають право вибирати дошкільний навчальний заклад. У відповідності п. 6 Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р. N 305, прийом дітей в дошкільний учбовий заклад здійснюється керівником протягом календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, медичної картки про стан здоров’я дитини, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження. Для прийому дітей до дошкільного навчального закладу (групи) компенсуючого типу додатково подається висновок психолого-медико-педагогічної консультації, територіального лікувально-профілактичного закладу чи тубдиспансеру, направлення місцевого органу управління освітою.

Довідка, форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.99 N 302 «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)», видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.

Наразі, згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки несуть відповідальність за стан здоров’я дитини, його фізичний розвиток.

Відповідно до ст. 12, 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, зобов’язані надавати об’єктивну інформацію особам, яким проводять щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень і можливі післявакцинальні ускладнення. Особам, що не досягли п’ятнадцятирічного віку, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об’єктивно інформованих батьків, які мають право відмовитися від щеплень за відсутності повної об’єктивної інформації про вплив щеплень на стан здоров’я і подальші наслідки.

Дане право на відмову від щеплень закріплене і в п. 18 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказам МОЗ України від 03.02.2006 р. N 48. У разі, якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв’язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів, вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.

Питання про відвідування дошкільного навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень вирішується лікарсько-консультативною комісією, згідно наказу Міністерства охорони здоров’я України N 434 29.11.2002 та затвердженого цим наказом Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу.

Враховуючи вище зазначене, відмова керівника дошкільного навчального закладу у прийнятті дитини до закладу без відповідних профілактичних щеплень суперечать діючому законодавству України. За наявності відповідних медичних довідок встановленого зразка із висновком лікаря, у якому зазначено, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад, керівник закладу зобов’язаний прийняти дитину до закладу.

Зміст листа просимо довести до відома місцевих органів управління освітою, керівників дошкільних навчальних закладів.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1. Пам'ятайте, що ваше мовлення с взірцем для наслідування, тому воно мас бути завжди правильним.
2. Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.
3. Якомога більше розмовляйте з дитиною.
4. Стежте за мовленням дітей, своєчасно виправляйте мовленнєві недоліки.
5. Придбайте словники, вони стануть вашими порадниками у вихованні культури мови дитини.
6. Спонукайте дітей до запитань, виховуйте "чомучок", частіше звертайтесь до дитини із запитаннями.
7. Не забувайте доречно вжити прислів'я загадати загадку, стимулюйте дитину до пригадування окремих рядків віршів, пісень.
8. Кожне незрозуміле дитині слово поясніть.
9. Вчіть дитину складати розповіді про природу, казки. Запропонуйте дитині змагання: "Чия казка краща" , "Чия розповідь краща " з участю всіх членів сім'ї.
10. Не втручайтесь у дитячі розповіді, Спочатку вислухайте дитину, а потім виправте помилку.

Розвиток дрібної моторики рук

«Витоки здібностей і обдарувань

дітей знаходяться на кінчиках

пальців. Від пальців, образно

кажучи, йдуть найтонші струмочки,

які живлять джерело

творчої думки»

В.А. Сухомлинський.

 

В даний час величезною проблемою є розвиток дітей дошкільного віку. Тому, одним з основних показників стає розвитку ручних умінь у дитини, тобто дрібної пальцевої моторики.

Дрібна моторика-набір скоординованих дій, у виконанні дрібних рухів пальцями рук і ніг.

 

Поради батькам:

Роль дрібної моторики рук дуже велика. Адже розвиваючи її, ми насамперед готуємо дітей до письма. Практично кожен батько знає про необхідність розвитку дрібної моторики рук. Але, на жаль, не всі знають, яким чином можна здійснити цей розвиток. В даний час існує дуже багато різних посібників з розвитку дрібної моторики. Так само можна організувати роботу з «підручних» матеріалів.

- Хорошим прикладом для батьків послужить шнурівка і застібання гудзиків. Ви можете самостійно в домашніх умовах зробити розвиваючий килимок, книгу. Якщо ви хочете, щоб у вашої дитини розвивалася моторика, не одягайте його самі. Дайте йому можливість одягтися самому (застегнуться, зашнурувати взуття). Нехай це будемо довго, але результативно.

- Добре допомагають розвитку дрібної моторики плетіння косички з ниток, шнурка.

- Також хорошим засобом є пластилін. Бажано не розм'якшений, а твердий. Поки дитина працює з пластиліном він отримує чудовий масаж. Замінити пластилін можна тестом.

- Я думаю у кожному будинку знайдуться білизняні прищіпки. Як недивно, але це теж один із засобів розвитку дрібної моторики. Наприклад: вирізати з жовтого картону круг і зробити з прищіпок промінчики. 
- Для дівчаток дуже добре підійде робота з виготовлення бус. Для цього знадобиться міцна нитка і різні намистини (залежно від віку дитини).

- Викладання різних фігур, наприклад з квасолі, з кришок від пластикових пляшок - це все теж розвиток дрібної моторики.

- Пальчиковий театр. Дітям він дуже сподобатися (наприклад, «ріпка»).

Таким чином розвивати дрібну моторику рук можна не тільки у спеціально організованих умовах і на заняттях, але і в побуті. Продуктивність заняття зросте, якщо батьки разом з дитиною візьметься за вирішення спільного завдання. Не забувайте, застосовувати ігрову форму. Запам'ятайте: чим раніше буде почата робота з розвитку дрібної моторики, тим раніше вона почне приносити свої плоди.

Пропоноване розвиваюча допомога сприяє не тільки розвитку дрібної моторики дитини, але і образного мислення, сприйняття, координації рухів цілому.

Шановні батьки!
Уже настала зима. Діти із захопленням чекають зимових розваг, але пам’ятайте:

  • Під час прогулянки з дітьми перевіряйте місця, де гулятимете, на наявність небезпечних предметів.
  • Одягайте дитину відповідно до погодних умов. Пам’ятайте, що обличчя, руки та ноги є найбільш уразливими до морозу.
  • Не допускайте перебування дітей без нагляду, особливо біля відкритих водоймищ. Будьте уважними під час перебування на вкритих кригою річках та інших водоймищ.
  • Пам’ятайте, що кататися на льодових доріжках можна тільки в одному напрямку і в місцях, віддалених від проїжджої частини.
  • Пам’ятайте про безпеку дитини під час ігор у сніжки, катання на санчатах, лижах та ковзанах.
  • Не допускайте перебування дітей під дахами, щоб уникнути травмування падаючими бурульками, снігом.